ДІЯЛЬНІСТЬ НЕФОРМАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ЇХ СПРОТИВ РАДЯНСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ТА ВПЛИВ НА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНУ ДУМКУ КІНЦЯ 80-Х РОКІВ

  • Олексій Остапчук аспірант кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університет імені Олександра Довженка http://orcid.org/0000-0003-3386-035X
Ключові слова: перебудова, радянська пропаганда, неформальні організації, Народний Рух України за перебудову, Український культурологічний клуб.

Анотація

У статті дається характеристика діяльності «неформальних організацій» в період перебудови (1985 – 1990 рр.), їх вплив на відновлення незалежності Україною, боротьбу з радянською пропагандою в українському суспільстві. «Неформальні» демократичні групи, які масово почали з’являтися в період «Перебудови», зберегли ті  ідеї, які пропагувалися ще за часів діяльності дисидентських рухів 1950-х – початку 1980-х рр., а саме: більшої відкритості радянського суспільства та ідеї відстоювання прав людини, які систематично порушувалися в СРСР.  Попри початкові заяви «неформалів», які заперечували ідею виходу України зі складу СРСР такі рішення швидко змінювались на користь повної незалежності України та доповнювалися закликами до демократизації суспільства. Своєю діяльністю вони намагалися привернути увагу суспільства до принципів збереження не тільки свободи слова, а й відновлення української державності, показати негативні наслідки діяльності радянської пропаганди-ідеології щодо всього українського. Саме поява таких груп як Український культурологічний клуб (УКК), об’єднання Народний Рух України за перебудову (НРУ) ознаменувало зміни у боротьбі за відновлення незалежності України, якщо «ранні» дисиденти використовували підпільні методи (друк «Самвидаву», листівок з закликами до боротьби), то «неформальні» організацій починають використовувати більш відкриті методи (організація масових заходів, мітинги, пікети, страйки тощо). Вони стали центрами відродження української візії про незалежну державу. Завдяки їхнім акціям, щоразу прихильниками незалежності ставало все більше людей, а ідея незалежності України врешті була втілена в життя. Саме їхня діяльність створила підґрунтя для відновлення Української державності, а критична меншість їхніх представників у органах центральної влади призвела до проблем, які Україна не може вирішити й нині. Методологія дослідження спирається на загальнонаукові та історичні методи, що цілком відповідає поставленій меті. Наукова новизна полягає в тому, що діяльність та масштабність «неформальних» організацій в період «Перебудови», розглядається зі сторони їхнього впливу на відновлення Української держави, а також закладання основ сучасної української нації та боротьби проти радянської пропаганди.

Посилання

1.Бажан О.Г. Вплив Народного Руху на національну самосвідомість населення УРСР у 1989 – 1991 роках. Магістеріум: Історичні студії. Київ, 2010. Вип. 41. С. 43-45.

2.Бондаренко С. Роль Західноукраїнського регіону в інституалізації та діяльності Народного Руху України наприкінці 80-x – на початку 90-x років XX ст.. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер.: Історія. Тернопіль, 2012. Вип. 2. С. 137-141.

3.Гончарук Г.І. Народний рух України історія. Видання перше. Одеса: Астропринт, 1997. 380 с.

4.Даниленко В.М., Смольніцька М.К. Шлях до незалежності: громадські рухи й суспільні настрої в УРСР другої половини 1980-х рр. Український Історичний журнал. 2011. №4. С. 4-22.

5.Діденко Ю. В. Народний Рух України на початковому етапі боротьби за незалежність. Інтелігенція і влада : громад.-політ. наук. зб. Одеса: Вид-во Астропринт, 2007. Вип. 10. С. 42-53.

6.Діденко Ю.В. Народний Рух України у створенні передумов та визначенні головних напрямків державотворення в Україні. Народний Рух України: Місце в історії та політиці. Матеріали VIII Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 20-річчю Незалежності України. Одеса, 2015. С. 115–124.

7.Кіндрачук Н. М. Участь Народного Руху України в організації політичних заходів, які сприяли встановленню суверенної, демократичної України. Інтелігенція і влада : громад.-політ. наук. зб. Одеса: Вид-во Астропринт, 2007. Вип. 10. С. 78-87.

8.Коцур В.В. Українська Гельсінська Спілка як складова молодіжного руху в Україні наприкінці 80-x років XX ст. // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди». 2014. № 34. С. 260-269.

9.Коцур, Л. (2021). Етнополітичні виклики в Україні наприкінці 1980-х у 1990-х рр.: хронологія подій. «Society. Document. Communication». «Соціум. Документ. Комунікація», (9/2), 88-125. https://doi.org/10.31470/2518-7600-2020-9/2-88-125

10.Овсієнко В. Світло людей: Мемуари та публіцистика. 2-ге вид., перероб. і допов.  Київ: ТОВ «Видавництво «КЛІО»», 2018. 512 с

11.Революція досвідченої молоді. Тиждень.ua. URL:http://tyzhden.ua/Society/96562 (дата звернення: 29. 01. 2022)

12.Статут народного руху України за перебудову, Київ. 1989, 16.

13.Товариство Лева. Інститут Історії України. Національна академія наук України. URL: http://surl.li/cajbb

14.Український культурологічний клуб як вісник перемін. ZN,UA. URL: http://surl.li/cdbyu.

15. Шановська О. А. Українська інтелігенція проти радянської системи в кінці 1980-х рр.: від інтелектуального опору до масового політичного опозиційного руху // Історичний архів : наук. студії. Миколаїв, 2016. Вип. 16. С. 126-131.
Опубліковано
2022-11-27