ОСОБЛИВОСТІ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ: СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ
Анотація
У статті аналізуються особливості реалізації мовної політики радянською владою в Україні.
Розглянуто одну з найзапекліших дискусій щодо теорії «боротьби двох культур», яка виникла на початку й обговорювалась впродовж 1920-х рр. та відобразилась на всьому культуротворчому процесі даного періоду.
З’ясовано, що у 1930ті рр. ті, хто хотів доступитися до сучасних знань та сучасної думки, мусили дедалі частіше вдаватися до російської мови. Хто ж дотримувався української, не тільки прирікав себе на приниження, а й, навіть, наражався на небезпеку бути проголошеним ворогом народу з усіма наступними наслідками.
Після закінчення Другої світової війни знову посилився великодержавний вплив у процесі висвітлення та викладання історії, сталися зміни в ідеологічних формулюваннях, які позначилися на становищі української мови. На хвилі поміркованої десталінізації, спостерігалося деяке пом’якшення у мовній сфері. Проте вже наприкінці 1950х рр. радянська влада продовжила примусовий курс русифікації, результатом якого стало різке обмеження використання української мови в економіці, суспільно-політичному житті, освіті, науці та культурі. Проти процесів русифікації населення України виступали українські науковці, педагоги, письменники, громадські діячі. Але влада вдавалася до різних заходів, щоб змусити населення користуватися російською мовою. Зменшувався тираж україномовних періодичних видань, книг, підручників. Скорочувалась кількість україномовних шкіл. Можна було навчатися в Україні і не вивчати української мови. В театрах, кінотеатрах та на телебаченні домінувала російська мова. Відчутна перевага національної мови спостерігалася лише в радіопередачах.
Встановлено, що влада підступно втручалася в розвиток української мови, спрямовуючи зусилля на її штучне зближення з російською (так зване «злиття»), тобто етнокультурну асиміляцію. Агресивна русифікація в містах починалася з дитсадка. Значна частина українців змушена була навчатися в російських школах, а потім майже всі вступали до закладів вищої освіти з російською мовою навчання. Так, серед громадян України з дитинства формувався стереотип неповноцінності української мови. Вся система освіти закладала підвалини для широкомасштабної денаціоналізації підростаючого покоління.
Посилання
2. Гоменюк О. Мовне питання в діяльності пролеткульту в Україні. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2016. № 3 (57). С. 16-27.
3. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 2002. 520 с.
4. Касьянов Г. В. Українська інтелігенція 1920-х – 30-х років: соціальний портрет та історична доля. Київ: Глобус, Вік; Едмонтон: Канадський інститут Українських студій Альбертського Університету, 1992. 176 с.
5. Кручек О. А. Становлення державної політики УСРР у галузі національної культури ( 1920-1923 рр.). Історичні зошити. Київ, 1996. 46 с.
6. Мозер М. Є. Мовне питання як чинник впливу на національну безпеку. Стратегічна панорама. 2020. № 1–2. С. 29-41.
7. Новітня історія України (1900-2000). Підручник / А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин та ін. Київ: Вища школа, 2000. 663 с.
8. Новородовська Н. О. Вплив радянської політики русифікації на соціокультурний та мовний простір УРСР у 1964-1985 рр. Молодий вчений. 2018. № 11 (63) листопад. С. 30-35.
9. Парахіна М. Б. Основні засади «теорії боротьби двох культур»: проблеми російсько-українського минулого і сучасність. Черкаси, 2012. 120 с.
10. Парахіна М. Теорія «боротьби двох культур» - у пошуках російсько-українського історіографічного консенсусу (минуле і сучасне однієї концепції). Український історичний збірник. 2012. Вип. 15. С. 303-316.
11. Парахіна М. Б. Більшовицька «теорія боротьби двох культур» і історичні реалії 30-60-х років ХХ ст.: еволюція проблеми. Сумський історико-архівний журнал. 2012. № XVІІІ-ХІХ. С. 95-105.
12. Парахіна М. Б. Особливості русифікації в УРСР у другій половині 1950 – першій половині 1960-х рр. (З історії мовної проблеми). Український історичний журнал. 2014. № 4. С. 128-146.
13. Рубльов О. С. «Український історичний журнал»: історія офіційна й залаштункова (1957-1988 рр.). Український історичний журнал. 2007. № 6. С. 18-55.
14. Україна і Росія в історичній ретроспективі: нариси в 3-х томах. Т 2. Радянський проект для України / В. А. Гриневич, В. М. Даниленко, С. В. Кульчицький, О. Є. Лисенко; відп. ред. В. А. Смолій. Київ: Наукова думка, 2004. 531 с.
15. Україна: політична історія. ХХ – початок ХХІ ст. / Редрада: В. М. Литвин (голова) та ін.; редкол.: В. А. Смолій, Ю. А. Левенець (співголови) та ін. Київ: Парламентське вид-во, 2007. 1028 с.
16. Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО України). Ф. 1. Оп. 20 Спр. 1775.
17. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 1779.
18. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 1847.
19. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 3023.
20. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 3026.
21. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941): Стан і статус. Мюнхен: Сучасність, 1987. 294 с.
22. Шлепакова Т. Л. Мовне питання в українському суспільстві та його значення для розбудови модерної нації (оглядова довідка за матеріалами преси, Інтернету та неопублікованими документами за 2015-2016 рр.). Інформаційний центр з питань культури та мистецтва. ДЗК. 2016. Випуск 12/5. 19 с. URL: https://nlu.org.ua/storage/files/Infocentr/Tematich_ogliadi/2016/movni.pdf
23. Ярмоленко М. Мовна політика УРСР у 4080-х рр. ХХ століття. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Київ, 2013. Вип. 3(65). С. 365-377.
ISSN 
ISSN 
