ГРОМАДЯНСЬКА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (1992–2021)
Анотація
У статті аналізується соціокультурна і громадянська самоідентифікація жителів України, її регіональні відмінності, зокрема особливості громадянської самоідентифікації населення західного регіону України. Показники громадянської самоідентифікації дорослого населення країни є важливими якісно-кількісними характеристиками розвитку української нації як на регіональному і загальнодержавному рівнях, так і у контексті євроінтеграційної політики України.
Переважаючими ідентичностями населення України в цілому є національно-державна, а також локальна. Упродовж існування незалежної України виділяється три етапи піднесення національно-громадянської ідентичності, межі між якими чітко співпадають із двома біфуркаційними кризами (Майданами) у 2004–2005 рр. та 2013–2014 рр..
Західна Україна посідає особливе місце з поміж решти макрорегіонів України. Зокрема цей регіон вирізняють такі чинники: 1) він одним із останніх (після включення Закарпаття після Другої Світової війни) оформився територіально, як цілісний макрорегіон України; 2) Захід України є макрорегіоном України, у кількох адміністративних одиницях якого (Закарпатська і Чернівецька області) є райони компактного проживання національних меншин (угорської та румунської); 3) регіон має важливе геополітичне значення, як простір через який здійснюється комунікація Заходу і Сходу Європи; 4) потужний політичний потенціал Західної України, обумовлений глибокими демократичними традиціями, пов'язаними з австро-угорським, чехословацьким та польським парламентаризмом, структурованістю суспільства за політичними орієнтаціями, його достатньою організованістю.
Переважаючими ідентичностями населення Західної України є національно-державна та локальна. Особливістю Західної України є помітно виразніша порівняно з іншими регіонами і по країні в цілому національно-державна ідентичність упродовж усього періоду Незалежності, а також цілковите зникнення залишкової «пострадянської» ідентичності, місце якої упевнено посіла етнічна самоідентифікація.
Попри задекларований державою курс на євроінтеграцію і значне просування у цьому напрямку, європейська ідентичність не є першочерговою для жителів жодного регіону України, у тому числі й західного. За співвідношенням української і європейської ідентичностей Західна Україна підтвердила своє реноме чи не найбільш україноцентричного макрорегіону України.
Посилання
2. Возняк Т. Ретроспективна полiтологiя. Епоха Кучми. Геополітична роль Західної України в українському і європейському контекстах. URL: http://www.ji.lviv.ua/ji-library/Vozniak/polit-kuchma/rol_zah_ukr.htm#0 (Last accessed: 20.08.2021)
3. Галичина в етнополітичному вимірі. К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2017. 840 c.
4. Ґібернау М. Ідентичність націй. Київ: Темпора, 2012. 304 с.
5. Група Рейтинг. Суспільно-політичні настрої населення (23-25 липня 2021. URL: http://ratinggroup.ua/research/ukraine/obschestvenno-politicheskie_nastroeniya_naseleniya_23-25_iyulya_2021.html (Last accessed: 20.08.2021)
6. Дашевська О. Національно-державна ідентичність як шлях до геополітичного самовизначення України. Сучасне суспільство. 2015. Вип. 2(1). С. 50–59.
7. Дністрянський М. Етногеографія України: навчальний посібник. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. 232 с.
8. Дністрянський М. Політична географія та геополітика України. Тернопіль: Навчальна книга–Богдан, 2010. 344 с.
9. Зварич І. Етнополітика в Україні: регіональний контекст. Київ: «Дельта», 2009. 320 с.
10. Колодій А. Етнонаціональні ідентичності і легітимність влади в Україні. Вісник Львівського університету. Філософські науки. Випуск 4. 2002. С. 114–124.
11. Колодій А. Український регіоналізм як стан культурно-політичної поляризованості. АГОРА. Вип. 3: Україна – регіональний вимір. 2006. С. 69–91.
12. Котигоренко В., Рафальський О. Прикордоння епох і цивілізацій: регіональна ідентичність українського Донбасу в «західному» науковому дискурсі. Гілея: науковий вісник. 2013. № 78. С. 309–315.
13. Котигоренко В., Рафальський О. Гіпотеза зв’язку політичних переваг, орієнтацій та політичної поведінки населення Галичини, з параметрами і чинниками етнонаціональної компоненти регіональної ідентичності. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2016. Вип. 2. С. 157–201.
14. Кулик В. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки. Київ,2010: Критика. 656 с.
15. Ляшенко О. Громадянська самоідентифікація населення Півдня України (1992–2020 рр.). Збірник наукових праць «Соціум. Документ. Комунікація». Спецвипуск. 2020. С. 154–181.
16. Ляшенко О. Самоідентифікація населення України (2012–2021). URL: http://rb.com.ua/uk/blog-uk/omnibus-uk/samoidentifikacija-naselennja-ukraini-2012-2021/ (Last accessed: 20.08.2021)
17. Нагорна Л. Соціокультурні та політичні параметри регіональних ідентифікацій в Україні. URL: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/nahorna_sotsiokulturni.pdf (Last accessed: 20.08.2021)
18. Нагорна Л. Феномен регіональної ідентичності: методологічний аспект. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. Вип. 40. С. 28-43.
19. Прибиткова І. Україна в регіонально-громадянському та національно-мовному вимірі. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Випуск 1 (15) Т. 1. Київ. Інститут соціології НАН України, 2014. С. 196-210.
20. Римаренко С. Соціокультурні розбіжності регіонів України. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2010-34/doc/4/17.pdf (Last accessed: 20.08.2021)
21. Рябчук М. Долання амбівалентності. Дихотомія української національної ідентичності – Історичні причини та політичні наслідки. Київ: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2019. 252 с.
22. Хенкин С.М. Мозаика самоидентификации европейцев: как выстраиваются приоритеты. URL: http://www.perspektivy.info/book/mozaika_samoidentifikacii_jevropejcev_kak_vystraivajutsa_prioritety_2014-09-15.htm (Last accessed: 20.08.2021)