ВНЕСОК ВАСИЛЯ СІМОВИЧА В ІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВОЗНАВЧОЇ НАУКИ

  • Людмила Довбня ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
  • Тамара Товкайло ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Ключові слова: історія української мовознавчої науки, становлення і розвиток українського мовознавства, структуралізм, український правопис, унормування, ономастичні напрацювання, термінотворення, лінгводидактика.

Анотація

У статті аналізується мовознавча спадщина славетної постаті, яка має причетність до становлення й розвою україністики, В. Сімовича. Попри час і суперечливі наукові констатації, вагомість його наукових суджень залишається актуальною до сьогодні і потребує подальших фахових досліджень. Зокрема, недостатньо висвітленими в науковій літературі є питання застосування надбань чеського структуралізму в українському мовознавчому контексті, окремі питання історичної фонетики та морфології, аспекти методики навчання рідної мови, зокрема її комунікативна спрямованість, які є на часі й нині.

Мета статті – висвітлити місце і роль філологічних надбань В. Сімовича в поступальному русі українського мовознавства й лінгводидактики.

Лінгвістичну діяльність непересічного вченого можна інтерпретувати у двох наукових площинах: історії української мови (історичної фонетики, історичної морфології, історії літературної мови) та сучасної української мови (лексикології, стилістики, культури мови, правопису тощо).

Надважливою є наукова позиція вченого щодо диференціації понять фонетики й фонології, де він чітко розрізняє суть і функції одиниць цих рівнів. Нереалізованою залишилася ідея В. Сімовича про паралельне функціонування в українській мові двох правописів: традиційного кириличного та нового, створеного на основі латиниці.

Коло наукових інтересів В. Сімовича охоплювало такі сфери: фонетику, орфографію, культуру мови, морфологію, історичну лексикологію та історію української мови. Заслуговує на увагу фахівців і створена вченим періодизація українського правопису.

В. Сімович відстоював системність у мові, акцентуючи на тому, що всі мовні факти є наслідками історичних процесів, які діють як певні закономірності. Він аналізує фонетику з огляду на дію мовних законів, морфологічні факти розглядає як явище системне. Звідси – потрактування ним історичних процесів, що було дійсно новітнім підходом у мовознавчій науці.

У науковій творчості В. Сімовича особливо плідним був чехословацький період, під час якого вчений проявив себе не лише як патріот України, а і як потужний мовознавець. Він засуджував мовне москвофільство, під яким розумів запозичення з інших мов не безпосередньо, а через російську, спотворюючи цим фонетичну, правописну і граматичну форми слова.

Заслуговують на увагу наукові розвідки вченого з історичної морфології української мови, зокрема аспекти становлення й розвитку іменників і прикметників.

Стосовно прикметникової історії він зауважує, що м’який різновид розвинувся пізніше від твердого.

Одним з аспектів наукових досліджень В. Сімовича була й лінгводидактика. Учений є автором навчальних посібників: «Поука для коректорів» (1916), «Коротенька українська правопись» (1917), «Як стати по українському грамотним» (1919), – розрахованих на широкий загал. У них висвітлювалися питання практичної фонетики, правопису, граматики. Дослідник мав оригінальний підхід до вивчення граматики української мови в школі: він наголошував на тому, що не варто бездумно зазубрювати граматичні правила, а слід формувати навички свідомого опанування практичного матеріалу. Ця теза суголосна із сучасним комунікативним підходом до вивчення мов.

Невід’ємною частиною інтелектуального доробку вченого є праці, присвячені аналізу українського красного письменства. Слушними є відгуки науковця про мовно-літературну ідіоспецифіку авторів, творча спадщина яких засвідчує рівень мовного розвитку суспільства першої половини ХХ ст. Глибоко поціновуючи лінгвістичну діяльність видатного вченого, слід зауважити, що його праці є потужним поштовхом для розвитку української мовознавчої науки, оскільки В. Сімович приділяв належну увагу як ретроспективному, так і перспективному її аспектам. У фокусі його дослідницької уваги перебували питання фонетики, орфографії, лексикології, культури мови, морфології, історичної лексикології та історії української мови.

Посилання

1. Довбня Л.Е., Товкайло Т.І. Постать Івана Франка в історії української мовознавчої науки. Соціум. Документ. Комунікація. Серія «Історичні науки». 2020. Вип. 10. С. 240-260.

2. Зубченко В.М. До правописних питань у працях Василя Сімовича. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. Філологічні студії. 2014. Вип.11. С. 62-70.

3. Карікова Н.М. Дві статті від одного автора (Про спроби Юрія Шевельова дати належну оцінку мовознавчому доробку Василя Сімовича). URL: http://surl.li/acsuu

4. Ковалів П. Василь Сімович. Вінніпег: Тов-во Просвіта, 1953. 39 с.

5. Сімович Василь Іванович. URL: http://surl.li/acsuv

6. В. Сімович, До морфології українських прикметників. Slavia. XII. Praha, 1933. S. 62–70.

7. Сімович В. На теми мови. Прага-Берлін: Нова Україна, 1924. 46 с.

8. Сімович В. Праці: у 2 т. Т. 1: Мовознавство / упорядкування і передмова Л. Ткач. Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. 520 с.

9. Сімович В. Праці: у 2 т. Т. 2: Літературознавство. Культура / упорядкування Л. Ткач, О. Івасюк за участю Р. Пилипчука, Я. Погребенник; передмова Ф. Погребенника. Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. 904 с.

10. Сімович В. Українські йменники чоловічого роду на -о в історичному розвитку й освітленні. Прага, 1929. 70 с.

11. Тарновецька Л.О. Мовознавча спадщина В. Сімовича і сучасність. URL: http://surl.li/acsuw

12. Шевельов Ю. Василь Сімович як мовознавець. URL: https://zbruc.eu/node/90444

13. Шевельов Ю. Життя і праця Василя Сімовича. Слово. 1991. Ч. 23. С. 6–7.

Біографії авторів

Людмила Довбня, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

кандидат філологічних наук, доцент,

доцент кафедри української лінгвістики

та методики навчання;

доцент кафедри педагогіки, теорії

та методики

початкової освіти

Тамара Товкайло, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

кандидат філологічних наук, доцент,

доцент кафедри української лінгвістики

і методики навчання

Опубліковано
2021-09-13