КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ПАРАДИГМИ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

  • Олександр Межов Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки,
  • Наталія Костусяк Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Ключові слова: комунікативно-прагматична парадигма, речення, категорія настанови, комунікативний акт, частка, дієслово, перформатив.

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз комунікативно-прагматичних парадигм речень-висловлень у сучасній українській мові. Визначено поняття комунікативно-прагматичної парадигми у зв’язку з комунікативно-синтаксичною категорією настанови, орієнтованої на вияв мети комунікативного акту.  Вивчено погляди лінгвістів на комунікативні типи висловлень. Вибудувано кількарівневу комунікативно-прагматичну парадигму висловлень відповідно до комунікативної настанови мовців. Теоретичну проблематику розглянуто на тлі морфологічної і синтаксичної структури сучасної української літературної мови. На матеріалі художніх текстів сучасної української мови виявлено лексико-граматичні засоби репрезентації комунікативних парадигм висловлень: частки, модальні слова, займенники, прислівники, дієслівні форми, перформативи, інтонацію, порядок слів, повтори, специфічні синтаксичні конструкції (номінативні, вокативні, еліптичні) тощо. На найвищому рівні виокремлено такі основні комунікативні парадигми, репрезентовані відповідними комунікативними типами висловлень: інформативні, директивні, оптативні, етикетні, оцінні, питальні, кожна з яких на нижчих рівнях членування охоплює підпарадигми, зумовлені конкретними інтенціями учасників спілкування. Інформативна парадигма охоплює розповідні речення реальної модальності, які забезпечують потребу мовця висловити думку, констатувати факти дійсності, повідомити про щось,  підтвердити чи заперечити інформацію. Директивна парадигма репрезентована спонукальними конструкціями з дієслівними предикатами у формах  імператива, які містять наказ, вимогу, розпорядження, заклик, пораду, застереження, заохочення, прохання, благання, умовляння, запрошення, дозвіл,  заборону. Оптативна парадигма охоплює висловлення з дієслівними предикатами бажального способу з семантикою бажаних для мовця дій, процесів, станів. Сукупність висловлень мовленнєвого етикету формують етикетну комунікативно-прагматичну парадигму. Оцінна парадигма охоплює висловлення переважно номінативного типу, що виражають позитивні характеристики осіб, предметів, явищ довкілля: схвалення, захоплення, приємне здивування, повагу, шану. Питальна надпарадигма являє собою сукупність таких комунікативно-прагматичних парадигм: уточнювальної, з’ясувальної, риторичної, спонукальної.

Посилання

1. Апресян Ю. Д. Избранные труды: в 2-х т. Т. 1. Лексическая семантика (синонимические средства языка). Москва : Языки русской культуры, 1995. 472 с.

2. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : підручник. Київ : Либідь, 1993. 368 с.

3. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць: монографія. Київ : Наук. думка, 1991. 192 с.

4. Гуйванюк Н. В. Слово – Речення – Текст: Вибрані праці. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2009. 664 с.

5. Загнітко А. П. Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис: монографія. Донецьк : ТОВ „ВКФ „ВАО”, 2011. 991 с.

6. Иванова И. П., Бурлакова В. В., Почепцов Г. Г. Теоретическая грамматика современного английского язика: учебник. Москва : Высш. школа, 1981. 285 с.

7. Костусяк Н. М. Структура міжрівневих категорій сучасної української мови: монографія. Луцьк : Волин. нац.. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. 452 с.

8. Межов О. Г. Типологія мінімальних семантико-синтаксичних одиниць: монографія. Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. 464 с.

9. Мельничук О. С. Розвиток структури слов’янського речення: монографія. Київ : Наук. думка, 1966. 324 с.

10. Русская грамматика: в 2 т. / под ред. Н. Ю. Шведовой. Москва : Наука, 1980. Т.2 : Синтаксис. 709 с.

11. Остин Дж. Л. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. Москва : Прогресс, 1986. Вып. 17. Теория речевых актов. С. 22–130.

12. Серль Дж. Что такое речевой акт? // Новое в зарубежной лингвистике. Москва : Прогресс, 1986. Вып. 17. Теория речевых актов. С. 151–169.

13. Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови: проблемні питання: навч. посіб. Київ : Вища шк., 1994. 670 с.

14. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / за заг. ред. І. К. Білодіда. Київ : Наук. думка, 1972. 515 с.

15. Шахматов А. А. Синтаксис русского языка. 3-е изд. Москва : УРСС, 2001. 620 с.

16. Шмелева Т. В. Речевой жанр: опыт общефилологического осмысления // Collegium. Киев, 1995. № 1–2. С. 57–65.

Біографії авторів

Олександр Межов, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки,

доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української мови

Наталія Костусяк, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української мови

Опубліковано
2019-11-19