ОСОБЛИВОСТІ РЕДАГУВАННЯ ВІДАБРЕВІАТУРНИХ УТВОРЕНЬ

  • Марина Навальна ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» https://orcid.org/0000-0002-5064-3122
Ключові слова: редагування, тематичні групи, відабревіатурні утворення, мова газетної періодики, стилістична роль.

Анотація

У статті проаналізовано тематичні групи нових відабревіатурних утворень, визначено їхню частиномовну належність та стилістичну роль у мові української газетної періодики, указано на особливостях редагування цих лексем.

У статті для вивчення відабревіатурних лексем у мові української періодики початку ХХІ ст. використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження лексичних одиниць.

Зроблено висновки, що на початку ХХІ ст. в мові української періодики помітно активізувалося вживання нових відабревіатурних утворень. Вони становлять три великі тематичні групи найменування осіб, утворених від назв-абревіатур 1) партій, політичних блоків та громадських і міжнародних об’єднань, 2) правоохоронних, силових органів, органів контролю, 3) організацій, товариств, установ тощо. Перша і третя групи постійно розширюють свій склад під дією позамовних чинників.  Переважають суфіксальні лексеми, утворені від абревіатур – назв партій, політичних блоків, громадських та інших об’єднань, організацій, установ, товариств. Деякі оказіональні відабревіатурні утворення в мові української преси слугують засобом глузування та іронії, нерідко вони надають публіцистичним матеріалам розмовності. Тематичні групи відабревіатурних лексем мають свої словотвірні особливості, що виявляються у виборі словотворчого суфікса. Основними засобами творення нових від абревіатурних назв осіб за їхньою належністю до партій, політичних блоків, громадських та інших об’єднань залишаються словотворчі суфікси ець/-івець, -овець; -ник та -ізм/-измДомінанту новотворів становлять іменники, менше – прикметників із суфіксом -ськ-/-івськ.

Відабревіатурні іменники нерідко мають різне графічне відтворення базових абревіатур, що засвідчує неусталеність їхнього написання та ускладнює роботу редакторів та сприйняття читачем.

Окремі відабревіатурні деривати в мові періодики сприймаються не як замінники словосполучення, а як звичне кореневе слово.

Посилання

1. Алексеев Д. И. Сокращенные слова в русском языке. Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1979. 328 с.

2. Бойченко Л. М. Структурно-семантичні типи абревіатур і діапазон їх дериваційної активності в сучасній українській мові // Мовознавство. 1982. № 5. С. 75-80.

3. Карпіловська Є. Тенденції розвитку сучасного українського лексикону: чинники стабілізації інновацій // Українська мова. 2008. № 1. С. 24-35.

4. Ковалик І. І. Питання з теорії словотвору в працях О. О. Потебні. О. О. Потебня і деякі питання сучасної славістики. Х., 1962. С. 27-34.

5. Костомаров В. Г. Языковой вкус эпохи (из наблюдений над речевой практикой масс-медиа). М.: Педагогика-Пресс, 1999. 248 с.

6. Нелюба А. Явища економії в словотвірній номінації української мови. Х., 2007. 302 с.

7. Різун В. Літературне редагування: підручник. К.: Либідь, 1996. 240 с.

8. Словотвір сучасної української літературної мови. Відп. ред. М. А. Жовтобрюх. К.: Наукова думка, 1979. 406 с.

9. Стишов О. А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації): монографія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2003. 388 с.

Біографія автора

Марина Навальна, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

доктор філологічних наук, професор кафедри документознавства

Опубліковано
2019-06-28